Голова журі під доскіпливим прицілом телекамер вичекав паузу і раптом зніяковіло посміхнувся завмерлому залу, по закутках якого живуча луна ще перегукувалася його пишними титулами.

     – Шановні глядачі! Шановні лауреати і учасники конкурсу! Шановні судді! Протягом багатьох днів ми невтомно переглядалиі подовгу обговорювали кожний із надісланих нам проектів генеральної реконструкції міста, з якого ведеться зараз ця передача. Щойно ми всі з вами на екрані знову побачили його сьогоднішній архітектурний портрет. Сумна то картина! Молоді сили вирішили перебудувати місто. Зберігши його історію, повернути йому другу молодість. Але народження – процес завжди відповідальнийі вимагає завжди правильного перспективного планування. Якви всі заусміхались! Приємно мати справу з молодими! Це добре, що тут вас більшість. – Голова знову перечекав паузу. – Отже, ми побачили багато чудових проектів, зустрічались просто славні, але у виборі того єдиного я і мої колеги були одноголосні! Так трапляється дуже рідко. Конкурс, як ви знаєте, проводився цілком таємно. А авторів проекту ми зможемо побачити тільки сьогодні, у цьому залі разом з вами. На екрані ви маєте змогупереглянути проект-переможець. Красень, чи не так? Здається, таємниці приходить кінець – мені несуть реєстраційний пакет. Експерти саме оцінюють його цілісність. Я радий, що честь журі не потерпіла. Хвилинку! Розрізаю пакет! – У глибокій тишібуло чутно, як рветься цупкий папір. Голова нарешті розгорнув папір і щось про себе прочитав. Його обличчя навіть змінилось від раптового здивування. – Я перепрошую, але тут тільки два абсолютно незрозумілих для мене слова: «Буратіно» і «Всезнайко». При цьому «Всезнайко» під тризначним реєстраційним номером. Цікаво, де їх стільки наплодилось? Що ж нам діяти? Я все-таки з вашого дозволу запрошу на естраду і «Буратіно», і «Всезнайка». Тільки щось я нікого не бачу. Ага, ось надійшла із залу записка. Прочитаємо: «Група “Буратіно” не може бути присутньою на торжестві, так як у такий час вона вже готується до сну. “Всезнайка” ще не в змозі самостійно рухатись. З повагою, повноважний представник групи “Буратіно”». Ну, що ж, запрошуємо повноважного представника. Прошу, прошу!

     Телекамери віртуозно затанцювали, полюючи поміж головами на молоду дівчину, що підвелась з якогось ряду. Дівчина відхвилювання так погарніла, що телеоператори із задоволеннямвзяли найбільший план. Та вона, з легкістю пробігши зал, вже хитро сховалась за дебеленькою спиною голови, який раптом зі світською галантністю кавалера поцілував їй ручку.– Ми всі в захоплені вашим колективним проектом! Одначе кого ж представляєте, шановна панночко? Назвіть нам нарешті імена володарів «Гран-прі» нашого конкурсу! Не мучте!

     – Я із задоволенням зараз це зроблю, шановний маестро!І хоча вони дізнаються про свою перемогу лише завтра вранці, ми, дорослі, відзначимо дружним «Віват» підготовчу групу«Буратіно» з дитсадка №42 нашого рідного міста і їхнього незамінного друга і улюбленця, ігровий комп’ютер «Всезнайко»!Віват, друзі!

     Дівчина здивовано поглянула на принишклий, сторопілий зал. І злегка насупила бровенята, як перед дітьми, що нашкодили.

     – Перемогли наші з вами діти! Шановні дорослі! Уже кілька років у нас працює універсальний ігровий комп’ютер, спеціально пристосований для діалогів із дітьми. Для них це – чудоріч! Улюбленою грою для дітей стала гра-подорож казковими містами, містами майстрів і чудес, містами майбутнього. Пам’ять комп’ютера зберігала силу-силенну варіантів невичерпної дитячої творчості! Ми навіть не уявляли раніше, що то забагатство! Перші це зрозуміли тати і мами наших дітей, середних знайшлися програмісти й архітектори. Вони прийшли на допомогу, вражені багатством і красою дитячих проектів. Ось так ми всі й перемогли! Останні свої слова юна вихователька мусила прокричати вмікрофон, пересилюючи хвилі овацій, що наростали…